Традиційно, кожного року 16 листопада, ми вшановуємо пам’ять тих українських морських піхотинців, що віддали свої життя за Україну, за суверенітет, за право бути громадянином своєї держави. Вони поклали на вівтар перемоги найдорожче, щоб наша країна була незалежною, щоб наступні покоління українців ніколи не знали й не бачили війни. Пам’ять про їхній подвиг має жити вічно!
Днями за участі концертної бригади ВІА “Незламні” та солістів в Заслуженого академічного Зразково-показового оркестру Збройних Сил України розпочався музично-патріотичний проект “Герої серед нас”, метою якого є героїзація подвигів українських воїнів. Це дуже важливий аспект нашого майбутнього, адже ми маємо пам’ятати кожного!
В 2008 році Юрій МАЛЕНОК закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. Після ліцею успішно склав іспити до Житомирського інституту культури, під час навчання якого розпочав кар’єру сольного виконавця.З початку широкомасштабного вторгнення, пішов в лави ТРО м. Ірпінь, але так вийшло, що Юрій навіть не встиг отримати зброю як разом з родиною потрапив в окупацію. Після звільнення міста продовжив службу в ТРО, в підрозділах Сили оборони на Луганському напрямку, а саме в районі с.Білогорівка.Під час виходу підрозділу на позицію, потрапив під мінометний обстріл, отримав важкі травми. Проходив реабілітацію в шпиталі.…
Завдяки змістовній та познавальній екскурсії ліцеїсти дізнались про багаторічну історію Київської фортеці, про еволюцію холодної та вогнепальної зброї, а також про трагічні часи, коли каземати Косого капоніра були перелаштовані під політичну в’язницю, де після невдалого повстання у середині 19 століття відбували покарання польські військовослужбовці. За результатами екскурсії, ліцеїсти подякували працівникам музею та записали відгук у Книзі відвідувачів.
У бою за територіальну цілісність і незалежність України загинув її хоробрий син! Під час захисту Батьківщини загинув випускник 6 навчальної роти ліцеїстів Київського військового ліцею імені Івана Богуна Макар ЄРОФЄЄВ. Він був справжнім воїном і загинув як воїн, рятуючи побратима, відмовившись кидати пораненого. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.Колектив Ліцею пам‘ятає, шанує та…
