Дмитро Андрійович народився у 1991 році в місті Луганську Луганської області. У 2009 році закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, а влітку 2014 року став випускником Військової академії (м. Одеси), де й отримав первинне офіцерське звання «лейтенант». Після закінчення Військової академії був направлений для подальшого проходження військової служби у 3 батальонно-тактичну групу 80 окремої аеромобільної бригади на посаду командира аеромобільно-десантного взводу, звідки одразу відправився в зону проведення антитерористичної операції, а саме в Міжнародний аеропорт «Луганськ», де на той час точилися жорсткі бої.
У серпні 2015 року був призначений командиром 1 аеромобільно-десантної роти. Зі своїм підрозділом виконував бойові задачі на найгарячіших та найвідповідальніших напрямках. У 2019 був звільнений у запас після поранення.

За тиждень до повномасштабного вторгнення росії в Україну знову повернувся на фронт. Був командиром роти 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України.

09 липня 2022 року внаслідок підриву на замаскованому невідомому вибуховому пристрої під час розвідки маршруту отримав важку мінно-вибухову травму та під час евакуації помер від травм.

Указом Президента України від 4 квітня 2022 року № 212/2022 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Був похований 13 липня 2022 року на алеї Слави, що на Центральному кладовищі у Чернівцях.

Залишилися дружина й син.

Висловлюємо співчуття рідним і близьким Дмитра Андрійовича.

Нехай в мирі спочиває його душа.

Вічна пам’ять герою! Слава Україні!