Сьогодні минає восьма річниця від дня героїчної загибелі на сході України випускника 3-ї роти Київського військового ліцею імені Івана Богуна Галущенка Андрія Вікторовича.
Андрі́й Ві́кторович Галу́щенко народився 2 лютого 1975 року, смт Кожанка, Фастівський район, Київська область. Андрій закінчив 3- тю навчальну роту Київського суворівського військового училища (тепер — Київський військовий ліцей імені Івана Богуна) з відзнакою та Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «кібернетика». Вступив до аспірантури Інституту кібернетики імені Глушкова, паралельно викладаючи математику та інформатику у військовому ліцеї імені Богуна (з 1994 по 2010 рік). Згодом залишив наукову та викладацьку діяльність, працював програмістом, потім перейшов у компанію з продажу автомобілів на посаду бізнес-аналітика. 2008 року відкрив власну справу — металообробне підприємство. Захоплювався лижами, велоспортом, подорожував Україною.
Під час Революції Гідності був заступником сотника 3-ї сотні Самооборони Майдану, відповідав за розвідку. Додому приходив на 2-3 години й відразу повертався. На його підприємстві робили наколінники та щити для оборонців Майдану. Навесні 2014 року добровольцем пішов на фронт у складі новоствореного 1-го резервного батальйону Національної гвардії, воював під Слов’янськом. На фронті проявив себе як талановитий розвідник і керівник, входив до складу групи, яка діяла на окупованій території. Під час ротацій тренував молодих бійців. Згодом став волонтером, займався аеророзвідкою. Коли російські бойовики почали обстрілювати Дебальцеве, Андрій допомагав вивозити цивільне населення з міста, брав участь в евакуації дітей з дитячого будинку в Артемівську.
Коли було прийняте рішення про залучення волонтерів до боротьби з контрабандою в зоні АТО і створення зведених мобільних груп з протидії незаконному переміщенню товарів через лінію розмежування, Андрій у липні 2015 року став головним позаштатним працівником оперативного підрозділу СБУ та очолив одну з таких груп, яка працювала в районі міста Щастя, на території біля річки Сіверський Донець.
« Я воював і воюю на Донбасі в тому числі й заради того, щоб війна ні в яких проявах не з’явилася там, де кожного дня ходять люди, яких я люблю. »
— Андрій Галущенко
2 вересня 2015 року приблизно о 6:20 між селами Лопаскине та Лобачеве Новоайдарського району Луганщини невідомі здійснили напад на зведену мобільну групу: автомобіль «Mitsubishi L200» підірвався на закладеній міні, відразу по тому нападники кинули 2 гранати й обстріляли автомобіль зі стрілецької зброї. Мобільна група тримала оборону до прибуття підкріплення з 92-ї ОМБр. Під час боєзіткнення загинули Андрій Галущенко та старший лейтенант податкової міліції Дмитро Жарук, шість поранених (співробітник СБУ, троє десантників та двоє бійців 92 ОМБр). Це був вже не перший напад на групу «Ендрю».
4 вересня на Майдані Незалежності у Києві відбулося прощання з Андрієм. Похований в смт Кожанка того ж дня.
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов’язку відзначений — нагороджений
15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
13 жовтня 2015 року — Народний Герой України (посмертно).
Залишилися мати Зоя Андріївна, брат Олександр, дружина Галина та донька Анастасія.
Керівництво та особовий склад ліцею висловлюють глибокі співчуття всім родичам та близьким Андрія.
Герої не вмирають. Вони живуть, доки ми про них пам’ятаємо.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ!
